Ідентичність і приналежність

Про цю частину

Уміння пристосуватися до місця не завжди означає почуватися там удома. У цих есеях я досліджую відстань між пристосуванням і належністю, між знайомим місцем народження та життям, яке знаходжу після повернення, між тим, що маю на увазі однією мовою, і тим, що інша людина чує іншою.

Я також повертаюся до дитини, яка вважала переїзд до Швеції канікулами, і до непевності, чи залишиться новий дім моїм. Інші тексти запитують, що відбувається, коли люди пам’ятають колишню версію мене або коли я прагну, щоб прожите життя й людина, якою я став, нарешті відчувалися єдиним цілим.

Спільна нитка — бажання бути впізнаним без потреби усувати кожну відмінність. Я хочу залишити місце і для спільної історії, і для людини, яка продовжує в ній змінюватися. Належність може бути тим, що я сподіваюся знайти, тим, що допомагаю створити, і тим, що досі вчуся описувати.