Частина I · Внутрішнє життя
Я хочу давати найкраще в собі
Я просто хочу ставати кращим. Хочу віддавати. І хочу відчувати любов.

Це бажання живе в мені з дитинства. Мені хотілося хоча б одного дня відчути, що я був найкращою версією себе. Хотілося, щоб інші люди могли відчути цю частину мене. Зробити щось для когось. Відчути, що те, що я маю всередині, може стати чимось добрим у житті іншої людини.
Це бажання залишилося зі мною й у дорослому житті. Я досі хочу відчувати, що маю щось варте того, щоб ділитися, і що хтось цінує те, що я даю. Хочу бути для когось важливим. А коли хтось дає щось мені, хочу прийняти це з такою самою увагою, яку сподіваюся дарувати іншим.
У цих простих бажаннях уміщується дуже багато.
Що я хочу давати
Коли думаю про те, щоб бути кращим, я думаю про те, як іншій людині може бути поруч зі мною. Чи відчуває вона, що її слухають, коли вона говорить. Чи може покластися на мої обіцянки. Чи стає турбота, яку я відчуваю, достатньо зрозумілою, щоб вона могла її впізнати.
Я можу дуже сильно щось відчувати й усе одно потребувати часу, щоб навчитися це висловлювати. Можу хотіти допомогти й усе одно потребувати розуміння того, що справді допомогло б. Саме бажання важливе для мене, але важливо й те, що відбувається, коли я намагаюся передати його іншій людині.
Іноді найкраще, що я можу дати, — це моя увага. Людині може бути потрібен час, щоб закінчити свою думку, особливо коли важко знайти слова. Я хочу вміти залишатися поруч достатньо довго, щоб зрозуміти, не зосереджуючись настільки на власній відповіді, що повз мене пройде те, чим вона намагалася поділитися.
Іншим разом я можу зробити щось практичне. Допомогти з якоюсь справою. Пояснити те, на чому знаюся. Знайти час. Я хочу помічати ці можливості й чесно говорити про те, що можу запропонувати.
Якщо я кажу, що щось зроблю, хочу, щоб людина могла довіряти мені: я про це пам’ятаю. Обіцянка може здаватися маленькою тому, хто її дає, і значити набагато більше для того, хто чекає на її виконання. Я хочу зважати на цю різницю.
Можливо, саме так стає видимим найкраще в мені: через увагу до того, що важливе іншій людині. Зокрема й до речей, значення яких я міг не розуміти, доки вона сама мені про них не розповіла.
Я хочу давати так, щоб це доходило до людини.
Хочу, щоб моя присутність мала значення
І хочу чесно сказати ще про одну частину цього бажання. Я хочу, щоб те, що я даю, мало значення.
Сказати це прямо — означає відкрити щось вразливе в собі. Я хочу відчувати, що хтось радий моїй присутності. Що вона приносить щось цінне. Що час, думки чи турбота, які я дарую, мають місце в житті цієї людини.
Я можу хотіти давати від щирого серця й водночас відчувати тепло, коли хтось показує, що цінує це. Для мене важливо бути цінним. Це допомагає зрозуміти, що те, чим я сподівався поділитися, справді дійшло до іншої людини.
Іноді такий знак може бути зовсім простим. Хтось каже мені, що розмова допомогла. Хтось пам’ятає щось, що ми пережили разом. Хтось знаходить для мене час, бо хоче побути зі мною.
Я хочу відчувати, що важливий і у звичайних частинах чийогось життя. Що людині цікаво, про що я думаю, як почуваюся і яким був мій день. Хочу, щоб було місце для самої людини, яка віддає, поряд із місцем для того, що вона може запропонувати.
Це теж частина мого бажання відчувати любов.
Я хочу мати змогу піклуватися про когось і відчувати турботу у відповідь. Хочу митей, у яких нікому з нас не треба замислюватися, чи раді його присутності. Хочу, щоб ми обоє знали: інша людина рада, що ми поруч.

Дозволити турботі дійти до мене
Це для мене так само важливо, як і давати. Якщо хтось знаходить для мене час, хочу помічати, що він вирішив поділитися частиною свого дня. Якщо слухає, коли мені важко щось пояснити, хочу бачити в цьому терпіння. Якщо пропонує допомогу, хочу серйозно поставитися до думки, яка спонукала його це запропонувати.
Я хочу, щоб за моєю вдячністю стояла увага.
Можна щось отримати й швидко рушити далі, особливо коли життя насичене або подароване здається дрібницею. Я хотів би зупинитися на достатній час, щоб зрозуміти, що саме отримав. Усередині можуть бути час, зусилля, сміливість чи ніжність, які легко не помітити.
Я хочу прийняти це серцем. Дозволити цьому щось для мене означати й дати людині відчути, що так і є.
Місце для подальшого навчання
Коли повертаюся до бажання, яке ношу в собі з дитинства, думаю й про те, скільки місця в ньому має бути для навчання.
Саме бажання бути кращим не розповідає мені всього про те, як ним ставати. Вислухавши людину, я можу інакше зрозуміти її потреби. Можу виявити, що щось зроблене з добрими намірами залишило почуття, якого я не очікував. Хочу вміти це почути, не ставлячи власним наміром крапку в розмові.
Якщо я неправильно зрозумів, хочу зрозуміти більше. Якщо когось образив, хочу взяти відповідальність за те, що сталося, і подумати, що можу зробити інакше. Найкраща версія мене має включати готовність дізнаватися про власну поведінку те, що я волів би вже давно розуміти.
Хочу зберегти цю готовність і водночас не втратити тепло, з якого взагалі народилося моє бажання віддавати.
У самому центрі всього цього досі є щось дуже просте. Я хочу зробити для когось щось добре. Хочу відчувати, що мене цінують. Хочу приймати любов із відкритим серцем і давати людині, яка її дарує, підстави відчувати, що її турбота дійшла до мене.
Звичайний день
Я думаю про те, що означало б дійти до кінця звичайного дня й відчути, що бодай трохи жив відповідно до цього бажання.
Можливо, хтось відчув, що його зрозуміли, бо я уважно слухав. Можливо, я дотримав слова в чомусь, на що людина розраховувала. Можливо, запропонував допомогу, яка справді стала їй у пригоді, або згадав щось, завдяки чому вона відчула себе важливою для мене.
А можливо, хтось дав щось і мені. Знайшов час, виявив доброту чи дав зрозуміти, що радий моїй присутності у своєму житті. Я помітив це. Оцінив. Дозволив людині побачити, що подароване нею знайшло в мені місце.
Я хотів би в такому дні впізнати найкраще в собі.
Це бажання давно йде зі мною. Я досі хочу давати йому місце в житті: у тому, як слухаю, в обіцянках, яких дотримуюся, у турботі, яку дарую, і в любові, яку дозволяю собі приймати.