Межа, якої я тримаюся
Самоповага — не переконання, що я кращий за інших. Це знання, що є місця, де я не повинен зрікатися себе лише заради того, щоб мене й далі приймали.
Самоповагу часто плутають із гордістю.
Але гордість питає, який ми маємо вигляд. Самоповага питає, що в собі ми готові зрадити, щоб щось утримати, комусь догодити або не залишитися покинутими.
Ця різниця важлива.
Є моменти, коли компроміс здоровий. Стосунки, робота й родина потребують гнучкості. Ми не можемо очікувати, що життя підлаштовуватиметься під нас.
Але компроміс перестає бути здоровим, коли збереження зв’язку вимагає раз у раз ігнорувати власні межі, цінності чи гідність.
Самоповага не означає йти геть від кожного дискомфорту.
Іноді вона означає залишитися, говорити ясно й дозволити іншій людині розчаруватися, не змінюючи себе негайно, щоб напруга зникла.
Складність у тому, що обрати самоповагу все одно може бути боляче.
Ми можемо втратити схвалення, близькість або певність.
Але іноді ціна збереження свого місця стає вищою за ціну виходу з нього.
Самоповага починається, коли ми помічаємо цю різницю.
Отримуйте нові есеї та час від часу нотатки електронною поштою.
Усі нотатки