Маленькими кроками до кухні

Я спав на підлозі в кімнаті в задній частині будинку. Там було два вікна, чотири стіни й дерев’яні двері.

Мені було приблизно чотири чи п’ять років. Ми жили в Польщі, у сільському будинку, прибудованому до стодоли, про який я писав у спогаді про знайдену скибку хліба. Увійшовши через вхідні двері, ти потрапляв до кухні. Ліворуч була кімната з великим ліжком. Там спали мої мати й батько, коли ночували вдома.

Іноді вони були настільки п’яними, що спали надворі. Бували й дні, коли вони взагалі не приходили додому.

Далі в будинку була кімната, де спав я. Пам’ятаю її підлогу й вікна, а також двері, які того дня відчинила мати.

Я не знаю, чи тоді біологічний батько побив мене вперше. Це перший раз, який я пам’ятаю.

Двері відчиняються

Уночі я обмочився. Пам’ятаю, як мати відчинила двері й сказала вставати. Я думаю про це як про ранок, але не можу бути певним щодо часу.

Вона була п’яна. На підлозі була мокра пляма, і вона запитала, чи я обмочився.

Я сказав, що так. Сказав, що мені шкода.

Вона пішла. Потім я почув голос батька з кухні. Гучний, майже крик. Не можу пригадати, що саме він сказав. Він теж був п’яний.

Мати повернулася й сказала вставати та йти до кухні. Батько хотів зі мною поговорити.

Я підвівся й пішов до дверей. Пам’ятаю, що робив дуже маленькі кроки. Потім пройшов крізь двері й вийшов до кухні, де він сидів на стільці.

Що я зробив

Він запитав, що я зробив на підлозі.

Я знав, що він має на увазі. Боявся відповісти, і мені знадобилося трохи часу. Перш ніж я відповів, він запитав знову.

Я сказав, що мені шкода. Мені було так шкода.

Він знову запитав, що я зробив. Я сказав, що обмочився.

Не пам’ятаю точно, що він сказав після цього. Пам’ятаю, як підвівся й витягнув ремінь зі штанів. Сказав іти надвір.

Я не знав, що станеться.

Я маленькими кроками пішов до вхідних дверей. Він сказав поквапитися. Я прискорив кроки, відчинив двері й вийшов.

Біля криниці

Просто біля будинку була криниця. Така, куди опускали відро й підіймали його з водою. Нам не дозволяли користуватися тією водою, але криниця там була.

Батько вийшов слідом. Сказав нахилитися через край, дивитися вниз на воду й спустити штани.

Пам’ятаю, як запитав чому. Він сказав, що я побачу й більше ніколи не мочитиму підлогу.

Я досі не знав точно, що станеться. Спустив штани.

Було тихо. Потім я відчув пекучий біль по сідницях. Перш ніж зрозумів, що це, відчув знову. У мене потекли сльози.

Не пам’ятаю, щоб кричав чи щось говорив. Пам’ятаю сльози. Не можу сказати, скільки разів він ударив мене, але досі пам’ятаю, як це відчувалося.

Потім він сказав, що я можу підтягнути штани й що більше ніколи не маю мочити підлогу.