Крила, які в мене вже були
Минулої ночі мені снилося, що я маю крила. Я летів до всього, до чого сам навчив себе не тягнутися, і прокинувся з тихим смутком від усвідомлення, що небо ніколи мене не стримувало.
Деякі межі видно. Інші засвоюються так повільно, що починають здаватися частиною краєвиду.
Сон насправді був не про політ. Він був про те, що стало досяжним, коли зникло знайоме вагання. Деякі речі в житті справді поза нашими можливостями, але інші залишаються далекими, бо ми непомітно прийняли думку, що не нам до них тягнутися.
Є особливий смуток у відкритті, що двері, можливо, були відчинені, поки ми ще чекали дозволу до них наблизитися.
Можливо, сон ніколи й не дарував мені крил. Він лише показав те, що я вже носив у собі, але про що забув.
Отримуйте нові есеї та час від часу нотатки електронною поштою.
Усі нотатки